Катерини Гандзюк ім’я досі з’являється в херсонських новинах не як абстрактний символ, а як орієнтир: хто перевіряв закупівлі, хто вимагав папери в поліції й лісгоспах, хто зробив місцеву владу видимою. Катерина Вікторівна Гандзюк народилася 17 червня 1985 року в Херсоні, працювала депутаткою, співзасновницею агенції «МОСТ», раднею міського голови й виконувачкою обов’язків керівниці справами виконкому. 31 липня 2018 року її облили сірчаною кислотою біля будинку; 4 листопада 2018-го вона померла в Києві після понад десяти операцій.
Для мешканців міста й області, для ВПО, які стежать за ремонтами, укриттями й комунальними підрядами, ця історія не про далекий «столичний» скандал. Вона про те, як у Херсоні збирають докази, хто відповідає за бюджет і чому контроль за документами досі впливає на повсякденні послуги.
Нижче — типовий шлях людини, яка вперше стикається з її прізвищем у новині про суд чи закупівлю: звідки вона вийшла, які справи підняла, як працювала з паперами, що змінилось у місті і що з того лишилось у 2026 році.
Хто вона була до широкої публічності
Типова ситуація виглядає так. Ви відкриваєте матеріал про тендер міськради або про апеляцію в «справі Гандзюк» і бачите коротке визначення: активістка, радниця мера. Цього замало, щоб зрозуміти, чому саме ця посада в Херсоні стала точкою тиску. Помилка тут одна: зводити біографію до фінальних місяців. Правильний шлях — спочатку зібрати факти про освіту, партію, депутатство й редакцію, і лише потім дивитися на конфлікти.
З 2002 до 2006 року вона навчалася в Херсонському державному університеті, 2008-го закінчила Київський національний економічний університет, 2016-го — Національну академію державного управління при Президентові України. З 2003-го була в «Батьківщині» й очолювала обласну «Батьківщину молоду». У 2004-му брала участь у Помаранчевій революції. У 21 рік, 2006-го, стала депутаткою Херсонської обласної ради від БЮТ.
Паралельно працювала в херсонському відділенні ГО «Ейдос» — Центру політичних студій і аналітики. Це був вхід не через гучні мітинги, а через проєкти, молодіжну політику й доступ до публічної інформації. У 2012 році разом із журналістом Сергієм Нікітенком співзаснувала Агенцію громадянської журналістики «МОСТ» і сайт most.ks.ua. Майданчик спеціалізувався на місцевій політиці, моніторингу держзакупівель і витратах бюджету.
У 2014-му вона була помітною учасницею Євромайдану в Херсоні, допомагала переселенцям після анексії Криму й початку війни на Донбасі, працювала з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців. Того ж року стала депутаткою Херсонської міської ради від «Батьківщини». За рік залишила партію разом із тодішнім мером Володимиром Миколаєнком. У листопаді 2016-го її призначили раднею міського голови та в. о. керівниці справами виконавчого комітету.
Які кейси винесли її у місцеву публіку
Друга типова помилка — говорити «вона боролася з корупцією» без назви справи. У Херсоні публічність Гандзюк зібрала кілька конкретних ліній, які перетиналися з грішми, землею й силовим блоком.
Перша лінія — закупівлі й міський бюджет. «МОСТ» систематично розбирав тендери й видатки. Це не разова публікація, а постійна перевірка: хто виграв, за якою ціною, чи є зв’язок підрядника з посадовцем. Для читача це той самий механізм, яким сьогодні дивляться підряди на укриття й ремонти.
Друга — ліс. Навесні 2018 року пожежа знищила понад 600 гектарів Олешківського лісу. Гандзюк публічно казала: ліс палять, щоб потім продавати деревину. Слідство згодом розглядало її заяви про підпали й вирубку як один із мотивів нападу. Після 2018-го журналісти фіксували, що вивезення обгорілого лісу не зупинилось: частину везли за випискою лісництва, потім поверталися по решту з тим самим папером.
Третя — поліція. Вона критикувала місцеве керівництво за бездіяльність щодо проросійських груп і за корупційні схеми. Найгучнішим став конфлікт із керівником управління захисту економіки в херсонській поліції Антощуком: після її заяв про вимагання хабарів із посадовців міськради він подав до суду, справа тягнулася, він втратив посаду.
Четверта — платні «послуги» проросійських структур. У 2018-му вона оприлюднила документи, що окремі групи в місті незаконно надавали платні адмінпослуги з печатками. Ті самі люди, за її словами, у 2014-му збирали акції з вимогою «руської весни».
П’ята — облік нападів на активістів. У 2017–2018 роках вона нараховувала в Україні понад 50 таких епізодів і вимагала розслідувань. У червні 2018-го напад скоїли й на Нікітенка. Це вже був не «окремий скандал», а ланцюг ризиків для тих, хто публікує імена й суми.
Як вона проводила розслідування
Метод був канцелярський і тому незручний для тих, кого перевіряли. Не анонімний злив «з кабінету», а запити, реєстри, порівняння дат і підписів. Вона працювала одночасно з двох боків: як посадовиця, яка бачить внутрішній документообіг міськради, і як співзасновниця медіа, яке ці папери виносить назовні.
На практиці це означало кілька джерел. Заяви про доступ до публічної інформації. Дані Prozorro — тоді вже обов’язкової системи закупівель. Рішення сесій і розпорядження виконкому. Лісорубні документи й акти про пожежі. Судові позови, які самі ставали доказом тиску. Свідчення підприємців і посадовців, які боялися говорити вголос, але підтверджували суми й імена в приватних розмовах, які потім перевіряли папером.
До і після цього підходу різниця відчутна. До системного моніторингу скарга на тендер часто закінчувалася відповіддю «все законно» без порівняння цін. Після появи постійного розбору закупівель і лісових схем посадовцю доводилося пояснювати не гасло, а конкретний рядок у договорі. Зміна відбулася не через новий закон, а через звичку публікувати першоджерело поруч із прізвищем.
| Рік | Що зробила | На що спиралась |
|---|---|---|
| 2006 | Депутатка облради, робота в «Ейдос» | Аналітика, молодіжні й антикорупційні проєкти |
| 2012 | Заснування «МОСТ» | Моніторинг закупівель і місцевої політики |
| 2014–2015 | Міськрада, допомога переселенцям, ООН | Польова робота й публічні заяви |
| 2016–2018 | Радниця мера, в. о. керівниці справами виконкому | Внутрішні документи + відкриті реєстри |
| 2018 | Ліс, поліція, платні «довідки» | Акти пожеж, позови, копії бланків |
Ризик був не теоретичний. Публічні звинувачення на адресу поліції й обласної влади означали суди, стеження, напади на колег. Вона продовжувала називати конкретні посади. Саме це, а не загальна «критика системи», зробило її фігурою, яку в місті знали і чиновники, і читачі «МОСТ».
Що змінилось у Херсоні від її діяльності
Прямий результат її текстів — не завжди вирок «тут і зараз». Частіше це відставка, зміна кваліфікації справи, поява громадського тиску, який уже не можна ігнорувати тихим листом із канцелярії.
Конфлікт із керівником управління захисту економіки закінчився втратою ним посади. Закупівлі Херсонщини перестали бути темою «для фахівців»: їх почали читати як місцеву політику. Тема Олешківського лісу вийшла за межі області: після нападу прокуратура публічно пов’язувала її заяви про підпал із версією мотиву.
Після 31 липня 2018-го друзі за кілька днів зібрали ініціативу «Хто замовив Катю Гандзюк?». Спершу поліція відкрила справу як хуліганство, потім перекваліфікувала на тяжкі тілесні ушкодження, згодом — на замах на вбивство. Цей зсув стався не сам по собі: акції біля управлінь, запити журналістів, контроль громадськості за кожною зміною статті Кримінального кодексу.
У червні 2019-го Покровський райсуд Дніпропетровської області затвердив угоди щодо п’ятьох виконавців: Сергій Торбін — 6,5 року, Микита Грабчук — 6 років, Володимир Васянович і В’ячеслав Вишневський — по 4 роки, Віктор Горбунов — 3 роки. У 2020-му Ігоря Павловського засудили умовно за приховування злочину. 26 червня 2023-го Дніпровський райсуд Києва визнав винними колишнього голову Херсонської облради Владислава Мангера та Олексія Левіна, призначив по 10 років позбавлення волі й 15 млн грн компенсації родині — по 5 млн грн батькові, матері й чоловікові. Станом на 2026 рік апеляційний розгляд ще тривав; юристи родини нагадували, що в липні 2028-го може спливти строк давності, якщо не буде остаточного вироку.
Як це впливає на громадську активність сьогодні
Спадок тут не в портреті на стіні, а в робочій звичці міста. «МОСТ» і далі розбирає підряди: у 2026-му, наприклад, писав про десятки мільйонів гривень, які відділ цивільного захисту міськради за три дні розписав на ремонт укриттів за спрощеною воєнною процедурою. Це пряме продовження логіки 2012–2018 років: відкрити договір, назвати підрядника, порівняти суму.
Ініціатива «Хто замовив Катю Гандзюк?» лишилася школою супроводу суду: люди ходять на засідання, фіксують переноси, не дають справі зникнути в 250 томах. Для Херсона після окупації й повернення міста це ще й урок про пам’ять інституцій: архіви, реєстри, імена посадовців не повинні розчинятися лише тому, що змінилася вивіска адміністрації.
Правильно пройдений шлях у такій історії виглядає сухо. Є факт. Є документ. Є публікація з датою. Є вимога до органу з номером вхідного. Є контроль, чи відповідь не відписка. Немає потреби приписувати людині надлюдські риси: достатньо повторити її метод на нових тендерах і нових посадах.
- Знайти закупівлю в Prozorro за кодом ЄДРПОУ замовника — міськради, КП чи ОВА.
- Зберегти скрін договору, додатки й ціну за одиницю, не лише загальну суму.
- Порівняти ту саму роботу в сусідніх містах або в попередньому році.
- Подати запит на публічну інформацію з конкретним номером документа, а не «розкажіть усе».
- Перевірити, чи фігурант уже світився в судах або в попередніх підрядах.
- Публікувати першоджерело поруч із висновком, без чужих цитат «з голосу».
Цей чеклист — не церемонія пам’яті. Це той мінімум, без якого розмова про «контроль громади» в Херсоні знову стає загальною фразою.
Часті запитання
Хто була Катерина Гандзюк і чому саме Херсон
Херсонка 1985 року народження, депутатка облради й міськради, співзасновниця «МОСТ», радниця мера й в. о. керівниці справами виконкому. Увагу вона привернула не переїздом до Києва, а тим, що перевіряла місцеві гроші, ліс і поліцію в тому ж місті, де жила й працювала.
Які справи вона розслідувала і що з них вийшло
Моніторинг закупівель через «МОСТ», заяви про підпал і продаж Олешківського лісу після пожежі на понад 600 гектарах, конфлікт із керівником управління захисту економіки поліції, оприлюднення схеми платних «адмінпослуг» проросійських груп. Частина наслідків — кадрові, частина — кримінальна справа після нападу, частина — стійка журналістська практика перевіряти підряди.
На яких джерелах тримався її метод
На відкритих реєстрах, запитах на публічну інформацію, рішеннях ради, лісових і тендерних паперах, судових позовах. Внутрішня посада давала розуміння, які саме документи існують; медіа давало канал, щоб їх не поховали в папці.
Чим закінчилося судочинство станом на 2026 рік
Виконавців засудили у 2019-му на строки від 3 до 6,5 року. Павловського — умовно у 2020-му. Мангер і Левін отримали по 10 років у першій інстанції 2023-го плюс 15 млн грн компенсації родині. Апеляція в 2026 році тривала; ризик строку давності називали на липень 2028-го. Дані про вирок і компенсацію публічно фіксували Суспільне Херсон і BBC News Україна.
Що з цього лишилось контролюючій громадськості міста
Звичка читати закупівлю як політичний факт, супровід гучних справ до кінця інстанцій і розуміння, що місцева посада не звільняє від перевірки, а навпаки робить її обов’язковою.
Що це означає для херсонців
Якщо ви в місті чи виїхали, але стежите за відновленням, почніть з однієї закупівлі, яка стосується вашого двору, школи чи укриття. Відкрийте Prozorro, випишіть суму, підрядника й дату договору. Якщо ремонт «найпростішого укриття» коштує кілька мільйонів гривень, порівняйте площу й перелік робіт із сусіднім об’єктом. Один такий розбір займає вечір, не місяць.
Далі — запит до замовника: копія акта виконаних робіт, кошторис, фото до і після. Строк відповіді на запит про публічну інформацію — 5 робочих днів, із можливим продовженням до 20. Якщо відповіді немає, це вже окремий предмет для оскарження, а не привід зупинитися.
Ім’я Катерини Гандзюк у цьому ланцюжку — нагадування про ціну, яку в Херсоні вже заплатили за ігнорування паперів. Користь сьогоднішньому читачеві простіша: поки ви зберігаєте договір і вимагаєте акт, бюджетна гривня має шанс стати дахом, теплом чи укриттям, а не лише рядком у звіті.
