Хто заснував Херсон як імперське місто з фортецею й верф’ю — не одна людина «з нуля», а ланцюг рішень 1778 року. Іменний указ Катерини II від 18 червня 1778 року доручив новоросійському генерал-губернатору Григорію Потьомкіну обрати місце для гавані й корабельні та назвати його Херсоном. Головним будівничим фортеці й адміралтейства 25 липня того ж року призначили генерал-цейхмейстера Івана Ганнібала; місцем став правий берег Дніпра біля укріплення Олександр-шанець, а не порожній степ.
Для херсонців ця хронологія важлива не як шкільний міф, а як пояснення, чому місто стоїть саме тут: на високому правому березі, за десятки кілометрів від відкритого моря, з портом, каналом і залежністю від фарватеру. Від того, як читати дату заснування, залежить і те, що ви вважаєте «початком» міста — розчерк пера в Петербурзі чи роботи на березі восени 1778-го.
Нижче — етапи рішення: навіщо імперії був порт на Дніпрі, яку роль мав Потьомкін, які дати реально стоять у документах, як швидко поселення обросло людьми і чому географія 1778 року досі задає ритм міста.
Навіщо імперії був порт на Дніпрі
Після Кючук-Кайнарджійського миру 1774 року Російська імперія отримала вихід до Чорного моря між Дніпром і Південним Бугом, Кінбурн, Керч і Єнікале та право торговельного плавання. Османська фортеця Очаків лишалася на лимані. Без власної верфі флот на новому театрі будувати було ніде: Азов був мілководним, середземноморська ескадра — далеко.
З 1775 року Адміралтейств-колегія шукала гавань «на 20 військових суден». Розглядали Глибоку Пристань ближче до лиману — і відкинули: місце було відкритішим для удару з Очакова. Альтернатива — правий берег Дніпра вище за течією, біля земляного укріплення Олександр-шанець 1737 року, відновленого під час війни 1768–1774 років. Відстань до лиману оцінювали приблизно в 28–30 км, до відкритого моря — близько 90–100 км. Це був компроміс між захистом і судноплавством.
Послідовність тут має значення. Спочатку був мирний договір і право на флот, потім кілька років суперечок про точку на карті, і лише потім — назва й кошторис. Місто з’явилося як додаток до верфі, а не навпаки.
Чому завдання дісталося Потьомкіну
Григорій Олександрович Потьомкін з 1776 року був генерал-губернатором Новоросійської, Азовської та Астраханської губерній. Саме він отримав рескрипт 31 травня 1778-го про опіку над верф’ю і іменний указ 18 червня: разом із віцепрезидентом Адміралтейств-колегії графом Чернишовим «поставити місце зручне» і «наректи Херсоном» — на честь давнього Херсонеса в Криму, у логіці так званого «грецького проєкту».
Роль Потьомкіна — політична й організаційна: вибір району, тиск на строки, розподіл земель і кадрів. Безпосереднє будівництво імператриця 25 липня 1778 року поклала на Івана Ганнібала. Проєкт фортеці готував архітектор Адміралтейств-колегії Михайло Ветошніков; з 1784 року фортифікацію переробив інженер-полковник Микола Корсаков. Публічна формула «Потьомкін заснував Херсон» стискає цей ланцюг до одного прізвища.
Суспільне Херсон 2022 року передало позицію херсонського краєзнавця Сергія Молчанова: указ 1778-го не «створив місто в пустелі», а перейменував і розширив уже заселене урочище Олександр-шанця силами місцевих майстрів; будівництво затягувалося, зокрема через зловживання підрядників. Документальний каркас указу це не скасовує, але змінює вагу міфу про «засновника з порожнього місця».
Коли саме заклали місто і де
Офіційна дата в більшості довідників — 18 червня 1778 року за старим стилем (29 червня за новим): день указу. Місце остаточно закріпили окремим актом наприкінці липня — на Дніпрі «при урочищі Александрівський шанець». Це правий берег у межах нинішнього Херсона, район пізнішої фортеці й портового елеватора, а не лівобережні Олешки.
Дати «першого каменя» в джерелах розходяться, і це варто тримати в голові. Українські описи фортеці називають 8 вересня 1778 року — початок фортифікаційних робіт за проєктом Ветошнікова. Рапорт Ганнібала фіксує інший рубіж: 19 жовтня він «уступив у роботи» на фортеці та двох корабельних елінгах; до того, 15 жовтня, на місце прибули Ярославський, Навагінський і Бутирський піхотні полки. Адміралтейство освячували в листопаді.
Важливо. Якщо вам називають одну-єдину «дату народження» Херсона без застереження, перевірте, про що саме йдеться: указ, закладення валів чи старт елінгів. Три події рознесені з червня по жовтень 1778 року. Плутанина з «12 травня» в популярних переказах документами не підтверджується.
До 1778-го на картах XVII–XVIII століть у цій смузі фігурують Біліховичі, перевіз і козацька Інгульська (Перевізька) паланка. Олександр-шанець 1737 року вже був військовою точкою. Імперське місто лягло на попередній шар, а не замінило порожню мапу.
Як швидко поселення стало містом
Перші місяці — це землянки команд, полкові табори на схід від валів (майбутній Військовий форштадт) і глинобитна грецька церква Святої Софії, зведена восени 1778-го священиками з Хіосу з дозволу Ганнібала. Камінь замість каркасу з’явився вже 1780-го. Умови були важкі: питної води бракувало, ліс сплавляли Дніпром, метал везли здалеку, роботи вели вручну.
У 1780 році місту відвели близько 40 тисяч десятин казенної землі. Десятина того часу — приблизно 1,09 гектара, тож ідеться про понад 43 тисячі гектарів. Цифра складається не з «міського кварталу», а з пашні, сіножатей, доріг, хуторів і двох форштадтів. У межовій книзі 18 серпня 1782 року під купецький і військовий форштадти записано лише 533 десятини; решта — господарський пояс навколо фортеці. Змінити цю величину могли б інше межування або відрізання дач вельможам: Потьомкіну в губернії відвели порівнянний масив — близько 42 тисяч десятин.
| Рік і етап | Що зафіксовано в джерелах | Що це означало на місці |
|---|---|---|
| 18 червня 1778 | Іменний указ: місце наректи Херсоном | Політичне рішення без ще зведеного міста |
| 25 липня 1778 | Ганнібал — головний будівничий | З’являється відповідальний за строки й кошторис |
| 8 вересня / 19 жовтня 1778 | Старт валів і елінгів (дати розходяться) | На березі з’являються полки й земляні роботи |
| 1780 | Межування: близько 40 тис. десятин | Місто отримує земельний фонд, не лише цитадель |
| 1782 | Купці 150 чол. / 102 жін.; міщани 648 / 225; на будівництві близько 10 тис. осіб | Цивільне ядро мале, робоча сила — переважно військова |
| 16 вересня 1783 | Спуск 66-гарматного корабля «Слава Катерини» | Верф довела, що місце обрали не лише для валів |
До і після першого спуску корабля картина різна. До 1783-го Херсон виглядав як будівельний табір при незавершеній землянці-фортеці: хвороби, казарми, суперечки інженерів. Після спуску лінійного корабля й приєднання Криму того ж 1783 року місто закріпило за собою функцію адміралтейства; цивільний порт і купецький форштадт почали наздоганяти військовий контур. Зміна сталася не «духом місця», а появою готового корпусу на стапелі й політичним зсувом на півдні.
Ясський мир 1791 року (не 1783-го) вже фіксував іншу конфігурацію узбережжя — від Бугу до Дністра. Частину флотських функцій згодом забрали Миколаїв і Севастополь. Херсон до 1786–1787 років мав, за оцінками сучасників, близько 10 тисяч мешканців; на травень 1787-го лише «нижніх чинів» у херсонській частині рахували понад 24 тисячі. Фортецю в основному завершили до 1787–1788 років.
Чому це місце досі визначає місто
Засновники поставили фортецю й верф на високому правому березі, звідки контролювали перевіз і фарватер, але не відкрите море. Через це Херсон залишився гирловим, а не океанським портом: морський торговельний порт стоїть за орієнтовно 15 км від гирла Дніпра, річковий — близько 28 км від Дніпро-Бузького лиману. Судна й далі залежать від каналу, осадки й днопоглиблення — тієї самої гідрографії, яку в 1770-х оцінювали офіцери Адміралтейства.
Наслідки вибору 1778 року читаються в плануванні. Парк на валах колишньої фортеці — це не «зелена зона взагалі», а контур цитаделі кінця XVIII століття. Портовий елеватор стоїть біля урочища Олександр-шанця. Лівий берег і Олешки були іншою логістичною гілкою, а не точкою закладення. Географія пояснює, чому відновлення причалів, шлюзів і берегоукріплення для вас — не абстрактна «інфраструктура», а пряме продовження рішення будувати місто саме тут, а не на лимані.
Етапи накладаються. Указ, вали й елінги йшли паралельно; цивільне населення відставало від гарнізону на роки. Затягування давали хвороби, брак лісу, зміна інженерів і віддаленість постачання. Якщо тримати в голові календар 1778–1783 років, легше не плутати «дату на гербі» з реальним темпом, у якому поселення стало містом.
Практичне правило таке: засновник у вузькому сенсі — Потьомкін як виконавець указу 18 червня 1778 року; будівничий на місці — Ганнібал і далі Корсаков; ґрунт під містом — старший за обидва прізвища. Коли чуєте одну дату без контексту, питайте, який саме етап мають на увазі.
Межа цієї довідки пряма. Частина цифр про раннє населення — з межових книг і рапортів, які рахували «душі» й робочі команди, а не всіх мешканців зимівників довкола. Оцінки відстані до моря в XVIII столітті й сучасні лоції розходяться на десятки кілометрів залежно від точки відліку. Ми не реконструюємо щоденник Потьомкіна там, де його немає в доступних документах.
Що це означає для херсонців. Знання хронології заснування дає вам критерій, а не святкову легенду: місто тримається на Дніпрі й фарватері, бо так його поставили 1778 року. Коли йдеться про порт, берег чи історичне ядро біля колишньої фортеці, ви дивитеся не на «символ», а на інфраструктурний вибір 240-річної давнини. Від нього досі залежать логістика області, ремонт набережної й те, наскільки місто лишається зв’язаним із річкою, а не лише з суходільними об’їздами.
