У січні 2025 року Державне бюро розслідувань повідомляло: у провадженні про швидку окупацію Півдня допитали близько п’ятисот людей, призначили вісім експертиз і не оголосили жодної підозри. Для багатьох херсонців це звучить дивно. Питання «хто здав Херсон» живе в розмовах від першої весни війни, а імен із вироком у цій головній справі досі немає.
Херсон став єдиним обласним центром, який російська армія захопила після 24 лютого 2022 року. Колони з Криму вийшли вранці першого дня, Російська армія захопила Херсон 1 березня 2022 року, а не 2 березня. Правобережжя звільнили 11 листопада того ж року. Лівобережжя й досі під контролем Росії, а саме місто щодня під обстрілами.
Нижче ми розкладаємо не ярлик, а механізм: що саме відбулося за той тиждень, кого перевіряють слідчі, де закінчується зрада і починається інша відповідальність, і що з цього випливає для вашого побуту на правобережжі.
1. Що мають на увазі, коли кажуть «здали місто»
У побуті «здати» звучить як свідома домовленість: хтось відчинив хвіртку. У праві це кілька різних складів. Державна зрада — свідома допомога іншій державі проти України. Недбале ставлення до військової служби — коли посада вимагала підготувати оборону, а цього не зробили. Колабораційна діяльність — робота на окупаційну адміністрацію вже після захоплення.
Ці три речі часто зліплюють в одне речення. Від того розмова зривається. Людина, яка втекла з управління в перші години, і людина, яка потім сіла в крісло «мера» від окупантів, відповідають за різне. Слідство про «здачу Півдня» від початку вели саме за зрадою і за недбалістю у військовій службі, а не за побутовою співпрацею після 2 березня.
Для читача з Херсона це не юридична дрібниця. Від того, яку саме норму застосовують, залежить, чи шукають «одного зрадника в кабінеті», чи перевіряють рішення штабів, мінування мостів і те, хто взагалі мав право віддати наказ підривати переправи.
2. Як колони з Криму опинилися в центрі за тиждень
Вранці 24 лютого російські підрозділи рушили з боку Чонгара, Каланчака й Чаплинки. Далі був коридор степом і трасами до Антонівського мосту й міста. Українські частини на цьому напрямі були, бої йшли. Але щільної лінії, яка б зупинила наступ на підступах до обласного центру, не вийшло.
1 березня в самому Херсоні ще стріляли. Підрозділи тероборони тримали окремі точки, зокрема в районі Бузкового парку. Це був не штабний контрнаступ, а спроба перекрити в’їзди людьми, яких зібрали за лічені дні. Вранці 2 березня вибухи чули біля аеропорту, зайняли вокзал і річковий порт, горіла будівля СБУ. Міський голова Ігор Колихаєв тоді публічно писав, що місто в блокаді, і просив коридор для поранених і ліків.
Ключовим вузлом були мости й дамби на межі з окупованим Кримом. Частину об’єктів мінували ще з 2014 року. У день вторгнення підрив на Чонгарі не спрацював. Військовий, який стояв біля переправ і кілька разів намагався замкнути коло, пізніше називав два пояснення: або дроти пошкодив мінометний вогонь, або спрацювала диверсійна група. Навіть успішний вибух не гарантував зупинки: з протилежного берега можна навести понтони, а авіація б’є поверх зруйнованої дороги.
Систему підриву тут зручно порівняти з домашньою сигналізацією: датчики стоять роками, але якщо в ніч тривоги обірвано дріт або кнопку натискають уже під обстрілом, будинок не «здали сусідові» — його просто не встигли зачинити. Аналогія ламається на масштабі. У квартирі один вхід. На Півдні було кілька маршрутів, перевага в повітрі на боці нападника і рішення, які ухвалювали не на блокпості, а вищими штабами ще до світанку.
Чому місто впало швидше за очікування
На результат склалися кілька шарів одразу. Мало сил на широкому фронті від Арабатської стрілки до Каховки. Пізня політична оцінка вторгнення як невідворотного. Розрив зв’язку в перші години. Окремі випадки співпраці в силових структурах, які пізніше стали публічними. І рішення відходити, щоб зберегти підрозділи для оборони Миколаєва, а не розпорошити їх у місті, яке вже обходили з флангів.
Суспільне Херсон зібрало свідчення учасників тих днів: багато хто з тих, хто був на місці, каже не про «ключ, переданий ворогу», а про те, що до такого удару область не підготували. Це не знімає питання про конкретні прізвища. Це змінює рамку: швидке захоплення міста — наслідок кількох відмов системи, а не однієї сцени з конвертом.
3. Кого перевіряє слідство і чого воно досі не сказало
Після звільнення правобережжя розмова про «хто здав Херсон» розкололася на дві гілки. Перша — військова: чи правильно організували оборону Таврії, чи вчасно мали підірвати переправи, хто ніс відповідальність за угруповання «Південь». Друга — спецслужби: хто вивів управління з міста, хто міг передати карти й схеми мінних полів.
1 квітня 2022 року президент позбавив звань і посад керівника херсонського управління СБУ Сергія Криворучка та екскерівника внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова, назвавши їх серед тих, хто «порушив присягу». У липні того ж року затримали колишнього голову СБУ в Криму Олега Кулініча: йому інкримінували співпрацю з російськими спецслужбами. У публічному полі саме ці імена довго тримали ярлик «здачі Херсона».
Розслідування BBC News Україна у 2023 році показало іншу картину по головній «справі Півдня». Журналісти з’ясували, що Кулініч і працівники СБУ в тому провадженні не фігурують, а допити стосувалися військових: командування об’єднаних сил, угруповання «Південь», інших офіцерів, причетних до оборони напряму. Підозр на той момент не було. На початок 2025-го, за словами слідства, їх також не вручили.
Відсутність підозри — не виправдання і не вирок. Це означає лише те, що слідчі досі збирають експертизи: вибухотехнічні по мостах і військову по рішеннях штабу. Поки акт експертизи не ліг у справу, прізвище в заголовку лишається припущенням, навіть якщо його повторюють чотири роки.
4. Де закінчується «здача» і починається колаборація
Окремий пласт — ті, хто після 2 березня пішов у окупаційні кабінети. Володимир Сальдо очолив так звану обласну адміністрацію. Олександра Кобеця поставили «мером». Частина колишніх поліцейських, тюремників, чиновників залізниці й комуналки взяла нові посвідчення. Після листопада 2022-го саме ці справи пішли в суди швидше за «велике» провадження про прорив з Криму.
Мер Ігор Колихаєв у місті лишився. 28 червня 2022-го його викрали після відмови зустрічатися з призначеним окупантами «мером». Пізніше Червоний Хрест підтверджував, що його внесли до списку військовополонених. Цей епізод часто плутають із «здачею влади». За документованою версією міськради, його забрали саме за відмову співпрацювати, а не за передачу міста.
Після деокупації правобережжя суди Херсонщини й інших областей виносять вироки за колаборацію, державну зраду і коригування обстрілів. Це вже не історія першого тижня. Це історія дев’яти місяців окупації і років після неї, коли частина людей лишилася в місті й передавала координати вже під українським прапором. Для безпеки двору ця друга хвиля зараз ближча, ніж штабні рішення лютого 2022-го.
Поширені помилкові уявлення
Перше: «вже відомо, хто саме». Ні. Відомі окремі кримінальні справи проти конкретних людей — від експоліцейських до коригувальників. Не відомо, і станом на 2026 рік офіційно не названо, хто персонально винний у провалі оборони Півдня як цілісної операції. Слідство це питання не закрило.
Друге: «місто здали без бою». Бої були — на підступах, на мостах, у перший день березня в самому Херсоні. Інша річ, що їх масштабу не вистачило, щоб утримати обласний центр. Третє: «якщо мер лишився, він здав владу». Перебування посадовця в окупованому місті саме по собі не є складом зради. Склад з’являється, коли є доведена допомога окупаційній адміністрації.
Четверте: «підрив мостів урятував би все». Навіть підірвана переправа не скасовує понтонів, обходів і удару з повітря. П’яте: «після звільнення питання зняте». Для жителів правобережжя воно не зняте, бо лівий берег лишається плацдармом обстрілів, а довіра до місцевих інституцій досі вимірюється тим, чи покарали тих, хто працював на окупантів у вашому районі.
Що це означає для херсонців
Практичне правило одне. Відділяйте три речі, коли чуєте нове прізвище. Чи йдеться про рішення оборони в лютому 2022-го, про роботу в окупаційній «владі» до листопада, чи про коригування ударів уже після повернення українського прапора. Лише третя категорія прямо впливає на те, чи безпечно сьогодні стояти в черзі біля «Епіцентру» або заходити в під’їзд із розбитими вікнами.
Якщо ви повертаєтесь у місто або лишаєтесь тут, орієнтуйтеся не на гучні заголовки чотирирічної давнини, а на відкриті реєстри судових рішень і повідомлення обласної прокуратури та УСБУ. Саме там з’являються вироки людям, які передавали координати блокпостів і техніки. Головна справа про прорив з Криму на ваш щоденний маршрут впливає слабше, ніж один коригувальник у сусідньому кварталі.
Застереження чесне: ця стаття не замінює вирок і не називає винним того, кому підозру не вручили. Поки експертизи в провадженні ДБР не стали обвинувальним актом, будь-яке «вже всі знають» лишається чуткою. Для життя в Херсоні корисніше стежити за тим, що вже доведено в суді, і за тим, як місто тримає світло, воду й укриття під ударами з лівого берега.
