Колаборанти Херсонщини в юридичному сенсі — це не всі, хто жив під окупацією, а громадяни України, які добровільно й умисно співпрацювали з державою-агресором: зайняли посади в незаконних органах, передавали ресурси, інформували військових РФ, організовували «референдуми» чи впроваджували чужі освітні стандарти. Саме перебування в місті, робота лікарем чи ремонтником мереж складу злочину не утворює.
Для мешканців Херсона, правобережних громад і ВПО це вже не абстрактна тема війни. Від того, кого держава вважає колаборантом, залежить, хто повернеться на посаду в школі чи ЖЕКу, чиє майно піде під арешт, і наскільки безпечно говорити про сусіда, який «просто працював». Лівобережжя досі під окупаційною адміністрацією, тож явище не закрите в 2022-му.
Нижче — добірка фактів про форми участі, мотиви, зміну влади, наслідки для громад і те, як суди й громада розбирають ці справи станом на 2026 рік.
1. Хто й як беруть участь у колаборації на Херсонщині?
Закон не дає одного слова «колаборант». Він розписує конкретні дії в статті 111-1 Кримінального кодексу. На Херсонщині найчастіше фігурують три пласти: адміністрування, силові й «правоохоронні» структури окупанта, економічні зв’язки та інформаційна робота.
- Адміністрування. 26 квітня 2022 року в захопленій будівлі міської ради представили «голову» обласної адміністрації Володимира Сальдо і «голову» міської — Олександра Кобця. Далі з’явилися районні «військово-цивільні адміністрації», «митниця», «пенсійний фонд», відділи освіти й культури.
- Силові й колонійські посади. Типовий склад — інспектор незаконної колонії, співробітник «паспортно-візової служби», «суддя» чи працівник окупаційної поліції. У вересні 2026-го суд дав вісім років херсонцю, який під час окупації міста став молодшим інспектором нагляду в так званій «Північній виправній колонії №90».
- Економіка й земля. Підприємці оформлювали техніку й урожай у російських реєстрах, брали «дозволи» на обробіток полів у Каховському районі, постачали пальне структурам окупанта. Це вже не «торгівля, щоб вижити», якщо є умисна взаємодія з незаконною владою.
- Інформування й «вибори». Окремий пласт — коригувальники вогню, адміністратори пабліків і члени дільничних комісій псевдореферендуму вересня 2022-го. У серпні 2025-го за матеріалами слідства дев’ятьох учасників одного окупаційного «виборчкому» засудили за організацію незаконного голосування.
Проживання на окупованій вулиці, отримання гуманітарки чи візит до лікаря в ці чотири пункти не входять. Межа проходить там, де людина свідомо підсилює окупаційну машину, а не лише намагається дожити до зими.
Важливо. Кримінальна відповідальність настає за добровільні дії. Примус, загроза життю близьких і робота, без якої зупиняється лікарня чи водоканал, суд зобов’язаний оцінювати окремо. Сам факт «був у місті з березня по листопад 2022-го» підозрою не є.
2. Чому люди йдуть на цей крок?
Мотив у матеріалах справ рідко буває одним. Пенітенціарна академія України в дослідженні засуджених за колабораційну діяльність зафіксувала: на момент злочину близько 70% не мали постійної роботи. Найчисленніша група в цій вибірці — «пристосуванці»: пояснювали вчинок втратою доходу, хворобою рідних, страхом.
На практиці мотиви розкладаються так.
- Страх і тиск. У перші тижні окупації до потенційних «керівників» приходили кілька разів: спочатку з пропозицією, потім жорсткіше. Відмова інколи закінчувалась затриманням. Це не знімає вини з тих, хто потім роздавав накази, але пояснює, чому частина людей підписала папір у квітні, а влітку вже шукала виїзд.
- Гроші й статус. На лівобережжі очільникам так званих «муніципальних округів» у бюджетах окупаційної адміністрації закладають зарплати, що в рази перевищують довоєнні ставки місцевих чиновників. Для частини це був не ідеологічний, а касовий розрахунок.
- Ідеологія й старі зв’язки. Сальдо до війни тричі був мером Херсона і депутатом від Партії регіонів. Частина кадрів 2022 року вийшла з того самого кола: знайомі кабінети, старі борги, відчуття «повернулась своя влада».
Як буває на практиці. Людина без роботи після зупинки підприємства в квітні 2022-го погоджується на посаду в «відділі соцзахисту» окупаційної адміністрації — не з мітингом і прапором, а щоб отримати доступ до виплат для літніх сусідів і собі зарплату. Після звільнення правобережжя слідство дивиться не на намір «допомогти бабусям», а на те, чи виконувала вона організаційно-розпорядчі функції: підписи, списки, накази змінити символіку. Саме ця межа часто вирішує, чи буде вирок, чи справу закриють.
Жоден із цих мотивів автоматично не виправдовує. Суд може врахувати примус як обставину, але лише якщо його доведено, а не розказано загальними словами.
3. Які структури та органи локальної влади сприйнялись окупантами?
Правобережний Херсон прожив під окупацією з початку березня до 11 листопада 2022 року. Законна міська й обласна влада з будівлі витіснили силою: 25 квітня російські військові зайняли міську раду, наступного дня представили своїх «голів».
До і після цього рішення картина різна. До захоплення ради мер Ігор Колихаєв публічно відмовлявся передавати повноваження й намагався тримати комуналку в українському полі. Після наказу окупаційного коменданта «повноваження міського голови» формально «делегували» Кобцю, українську символіку зняли, а на базі так званого «Комітету порятунку за мир і порядок» зібрали обласну «військово-цивільну адміністрацію» на чолі із Сальдо. Змінилося не лише вивіска: з’явились нові кадрові призначення в колоніях, школах, музеях, митниці.
На лівобережжі ця конструкція не зникла після листопада 2022-го. Генічеськ став фактичним центром окупаційного управління. Станом на 2026 рік там і далі працюють «округи», незаконні суди, комісії на виборах до Держдуми РФ. У вересні 2026-го окупаційна адміністрація заявила про 128 дільниць і понад тисячу залучених до комісій людей — для українського закону це знову ознаки статті 111-1, а не «місцеве самоврядування».
4. Яких наслідків зазнали місцеві громади?
Колаборація б’є не тільки по кримінальній статистиці. Вона ламає довіру в під’їзді, ринок праці й побут.
- Утиск і списки. Працівники окупаційних адміністрацій збирали дані про тих, хто відмовився від «паспорта РФ», тримав український прапор або виїхав. На лівобережжі у 2026-му доступ до пенсії, ліків і рахунку в банку часто зав’язаний на реєстрацію в базах окупанта.
- Бізнес і майно. Зерно, техніка, «безхазяйне» житло тих, хто виїхав, проходили через підписи місцевих управлінців. За різними оцінками, у червні 2026-го суд окремим вироком інкримінував Сальдо наказ про вивезення близько трьох тисяч тонн зерна вартістю майже 15 мільйонів гривень.
- Школи й мова. Вчитель, який лишився викладати математику, і директор, який перевів школу на стандарти РФ та проводив уроки «про нові регіони», для закону — різні ролі. Друга змінює майбутнє класу, не лише розклад.
- Соцмережі. Після звільнення правобережжя частина чатів перетворилась на місце взаємних звинувачень. Без вироку це лишається побутовою війною: сусіда можуть «призначити» колаборантом за те, що він стояв у черзі по воду біля комендатури.
Наслідки тягнуться роками. Поки справа в суді, людина не може повернутися на муніципальну посаду. Поки апеляція не закінчена, депутатський мандат інколи формально «висить» — навіть якщо рада вже позбавила права голосу. Для громади це означає дірки в радах, школах і підприємствах, які мали б ремонтувати мережі й роздавати допомогу.
5. Як держава й громада розбираються з колаборацією?
Масштаб держава міряє провадженнями, не розмовами в черзі. За різними оцінками, на Херсонщині обліковано 1 898 кримінальних правопорушень за статтею 111-1 у період 2022–2025 років. Це четвертий показник в Україні після Луганської, Харківської та Донецької областей.
Херсонська обласна прокуратура описує свою роботу так: пріоритет — посадовці незаконних органів, організатори «референдумів», навідники й ті, хто поширював дані про переміщення Сил оборони. За дев’ять місяців 2025-го в області розслідували 957 справ саме про колабораційну діяльність; підозри йшли сотнями, вироків було менше. У першому кварталі 2026-го в роботі було 798 проваджень за статтею 111-1, повідомлено про підозру 147 особам, до суду пішли акти щодо 124, вироки ухвалили стосовно 71.
| Форма дій | Частина ст. 111-1 | Типове покарання |
|---|---|---|
| Публічні заклики підтримати агресора | ч. 1 | заборона посад на 10–15 років |
| Некерівна посада в незаконному органі | ч. 2 | заборона посад, можлива конфіскація |
| Керівна посада або організація «референдуму» | ч. 5 | 5–10 років ув’язнення + заборона посад |
| Посада в незаконних судах чи «поліції» | ч. 7 | 12–15 років + конфіскація |
| Дії, що спричинили загибель людей | ч. 8 | 15 років або довічне |
Суди вже винесли заочні вироки ключовим фігурам окупації Херсона: Сальдо має кілька вироків по 15 років, Кобця в грудні 2025-го заочно засудили до довічного ув’язнення з конфіскацією. Більшість «верхівки» перебуває на лівобережжі або в Росії, тому вирок зараз працює як арешт майна і заборона повернутися в українське поле, а не як посадка «на завтра».
Чи всіх, хто працював в окупації, судитимуть? Ні. Лікар, який приймав пацієнтів, і сантехнік, який латав трубу, за усталеною практикою не стають фігурантами, якщо не брали керівних функцій і не впроваджували політику окупанта. Закриті провадження є, хоч їх мало порівняно з відкритими. Виправдувальних вироків на Херсонщині одиниці.
6. Що це означає для херсонців сьогодні?
Для повсякденного життя важливіші не прізвища з телеграм-каналів, а три практичні речі: безпека, докази й різниця між примусом і вибором.
Якщо ви або рідні лишались на правобережжі в 2022-му і працювали в лікарні, школі чи на підприємстві без керівної посади в окупаційному органі — сам цей факт не робить вас фігурантом. Зберігайте все, що показує характер роботи: накази українського керівництва до захоплення установи, графіки чергувань, свідчення колег. Якщо слідчі викликають — ідіть з адвокатом, не «пояснюйте сусідам у чаті».
Якщо хтось із вашого кола обіймав керівну посаду, роздавав ключі від квартир виїхалих, сидів у «виборчкомі» чи носив форму незаконної охорони — це вже зона кримінального процесу. Переказувати адреси й прізвища в соцмережах не замінює заяви до поліції чи СБУ і може зашкодити і слідству, і невинним однофамільцям.
Для лівобережжя горизонт інший. Поки територія окупована, частина людей і далі стоїть перед вибором між паспортом РФ, доступом до ліків і ризиком статті після повернення української влади. Закон дивитиметься на добровільність і характер посади так само, як дивиться на справи 2022 року. Тому добірку варто читати як пам’ятку: не для ярликів на двір, а щоб відрізнити виживання громади від розбудови чужої влади — і знати, які дії сьогодні відгукнуться вироком через рік чи три.
