Ще кілька років тому міни пелюстки на Херсонщині асоціювали переважно з полями, лісосмугами й узбіччями після відходу російських військ. Від осені 2024-го, а особливо з вересня 2025-го картина змінилася: поліція й міська військова адміністрація регулярно фіксують дистанційне розкидання цих боєприпасів уже в житлових кварталах Херсона — на тротуарах, у дворах, біля лікарень і на перехрестях. У січні 2026-го вибухотехніки знищили такі міни на території медичного закладу в середмісті. У лютому 2026-го в Дніпровському районі чоловік втратив стопу після детонації ПФМ-1.
Старі правила «хожу тією самою стежкою — значить, безпечно» тут уже не працюють. Міну можуть скинути з дрона вночі на двір, який учора обходили без пригод. До того ж пелюстки бувають сірими, зеленими, коричневими й жовтогарячими: восени вони зливаються з листям, узимку — зі снігом і брудом.
Нижче — як ці міни влаштовані, чому їх так важко знайти і що з цього випливає, якщо ви збираєтеся перевірити хату, город чи дорогу до колодязя.
1. Що таке міни пелюстки й чим вони відрізняються
Міни пелюстки — це протипіхотні фугасні міни натискної дії радянської розробки ПФМ-1 і ПФМ-1С. Назву дали за форму: плоске пластикове тіло з «крильцем» справді нагадує пелюстку або крило метелика. Інша побутова назва — «метелик». Призначення одне: спрацювати, коли на корпус наступають або його стискають.
На Херсонщині вибухотехніки знаходять і важчі протипіхотні міни в металевому корпусі, і протитранспортні, і розтяжки. Пелюстка стоїть окремо. Вона легка — близько 80 грамів, з них 37–40 грамів рідкої вибухової речовини. Довжина близько 12 сантиметрів, товщина близько двох. Металу в ній обмаль, тож звичайний побутовий «шукач металу» її легко пропускає.
Від інших мін її відрізняє ще й спосіб появи. Її не закопують лопатою на стежці. Її розсіюють дистанційно: раніше — касетами з реактивних систем, тепер на правобережжі й у самому Херсоні — з квадрокоптерів. Через це небезпечна зона не виглядає як «поле з табличкою». Це двір, клумба, узбіччя біля зупинки.
Коротко. Пелюстка — маленька пластикова міна натискної дії. Вона ранить стопу чи гомілку, її важко побачити й ще важче знайти приладом, розрахованим на метал.
2. Як влаштована міна пелюстка
Корпус — м’який поліетилен. Одна частина товща: у ній вибухова речовина. Тонше «крило» потрібне було конструкторам, щоб міна планувала й розліталася під час скидання, а не падала стосом в одну точку. Колір підбирають під місцевість: зелений і коричневий — під траву й ґрунт, сірий і жовтогарячий — під асфальт і осіннє листя. На крилі варіанта ПФМ-1С є літера «С».
Спрацьовує міна від деформації корпусу. Достатньо навантаження орієнтовно від 5 до 25 кілограмів — це вага дитини, собаки, колеса велосипеда, навіть сильного натиску рукою. Після падіння мина не вибухає одразу: є пауза на приведення в бойове положення, вимірювана хвилинами. Далі будь-який тиск на «тіло» може запустити вибух.
ПФМ-1 не має надійного самознищення і може лежати місяцями. ПФМ-1С задумана так, щоб підірватися сама через 1–40 годин, але поліція Херсонщини неодноразово попереджала: самоліквідатор спрацьовує непередбачувано, а інколи не спрацьовує взагалі. Бували випадки, коли детонацію пов’язували зі спекою чи різким перепадом тиску. Радіус небезпеки місцева влада оцінює приблизно в три метри — не «ударна хвиля як від снаряда», а уламки пластику, ґрунт і травма ноги того, хто наступив, плюс ризик для тих, хто стоїть поруч.
Саме тому пелюстка небезпечніша для цивільних, ніж багато «великих» мін, які хоч видно або чути детектором. Її беруть за іграшку, за уламок пластику, за листок. Дитина нахиляється. Дорослий відкидає «сміття» ногою з хвіртки. Велосипед іде двором після дощу.
До і після правильного рішення різниця проста. До: людина бачить «дивну пластмаску», піднімає або відпихає — і втрачає стопу, як у типових зверненнях поліції 2025–2026 років. Після: зупиняється за кілька кроків, нікого не підпускає, дзвонить 101 і чекає вибухотехніків. Змінюється не міна. Змінюється одна дія — не торкатися.
3. Як і де їх застосовували в Україні
ПФМ-1 відома з радянських часів; в Україні її фіксували ще під час війни на сході. Після 2022-го такі міни з’являлися в кількох областях. На Херсонщині їх застосовували і на деокупованому правобережжі — у полях, садках, уздовж доріг — і пізніше вже в самому місті, коли лінія бойового зіткнення стабілізувалася по Дніпру, а до житлових кварталів почали долітати дрони.
Типова картина 2024–2026 років за повідомленнями поліції та МВА така. Вночі або вранці над двором чи перехрестям пролітає дрон. На землю падає кілька плоских виробів. Далі — офіційне попередження з переліком орієнтирів: район Дніпровський, Корабельний, вулиці на кшталт Перекопської, Університетської, узбіччя біля парків. Вибухотехніки виїжджають, якщо дозволяє обстріл. Інколи роботу зривають повторні атаки дронів — про це прямо писало Суспільне Херсон, описуючи спроби зібрати пелюстки в прибережних населених пунктах.
Пошук ускладнює комбінація. Пелюстки лежать на поверхні або під тонким шаром піску й листя. Поруч можуть бути інші боєприпаси — від нерозірваних снарядів до мін, які реагують на метал детектора інакше. Одна «чиста» стежка між двома небезпечними точками створює хибне відчуття безпеки.
Важливо. Очищена вчора вулиця сьогодні може бути знову забруднена. Дистанційне мінування не залишає таблички. Орієнтуйтеся на свіжі повідомлення поліції та МВА, а не на пам’ять про минулий обхід.
4. Чому розмінувачам найскладніше саме з пелюстками
Перша причина — пластик. Класичний металодетектор ловить масивний корпус протитранспортної міни. У пелюстці металевий елемент крихітний. Саперу доводиться йти повільніше, міняти режим приладу, додатково працювати візуально — а на осінньому газоні око стомлюється за чверть години.
Друга — щільність і розкид. Касета чи лоток дрона залишає не одну міну, а розсип. Кожну треба знайти окремо. Третя — чутливість. Пелюстку не «розряджають» як деякі інші боєприпаси. На практиці вибухотехніки поліції Херсонщини збирають їх спеціальною штангою в заглиблення і знищують контрольованим підривом. Національна поліція публічно описувала випадок у Бериславському районі, коли одна з п’яти зібраних мін вибухнула ще під час перенесення штангою.
Четверта — час і погода. Дощ змиває міну в колію. Вітер закидає листям. Сніг ховає контур, а відлига знову відкриває його в іншому місці. Температурні стрибки, за оцінкою поліції, можуть зробити поведінку ПФМ-1С ще менш передбачуваною. П’ята — повторне забруднення прифронтових вулиць: ділянку можна обстежити вранці й отримати новий розкид увечері.
На правобережжі Херсонщини гуманітарне розмінування тим часом іде своїм темпом. До 1 липня 2026 року обстежили близько 89% звільнених територій правобережжя; окремо повідомляли, що близько 90% сільгоспугідь цього берега повернули до можливості обробітку. Це різні цифри для різних типів ділянок. Двір у прибережній частині міста й поле за десятки кілометрів від Дніпра — не одна черга і не один ризик.
5. Що це означає, якщо ви хочете повернутися
Повернення в село чи район, де фіксували пелюстки, не починається з ключа від хвіртки. Спершу має бути офіційне обстеження території службами, які мають на це мандат: ДСНС, вибухотехніки поліції, військові сапери, сертифіковані оператори протимінної діяльності. «Сусіди вже ночують» не замінює акта обстеження. «Я пройшов до хліва і нічого не сталося» — теж.
Як буває на практиці. Родина приїжджає на кілька годин перевірити хату в населеному пункті, який формально в «сірій» або прифронтовій зоні. Двір зарос, листя не прибрали з осені. Людина йде знайомою стежкою до колодязя, обходить калюжу — і наступає на плаский предмет під листком. Далі — виклик 103 і 101, евакуація пораненого, повторне закриття двору до приїзду вибухотехніків. Рішення «швидко глянути самим» коштує кінцівки. Правильний шлях у тій самій ситуації: не заходити за огорожу без дозволу служб, звірити свіжі зведення ОВА й поліції, замовити або дочекатися обстеження саме подвір’я, а не лише центральної вулиці.
Перевірити «на око», чи є пелюстки на ділянці, цивільний не може. Форма схожа на природне сміття. Колір маскує. Детектор з гаража дає хибну впевненість. Єдине, що ви можете зробити самі, — не створювати нових слідів на необстеженій землі, позначити здалеку орієнтир (не чіпаючи предмет) і передати місце службам.
Якщо міну вже видно з безпечної відстані, порядок дій короткий.
- Зупиніться. Не підходьте, не фотографуйте зблизька, не накривайте відром і не «відкидайте палицею».
- Відведіть людей і тварин тією самою стежкою, якою прийшли.
- Зателефонуйте 101 або поліції, назвіть орієнтир: вулиця, номер, що праворуч від хвіртки, під яким деревом.
- Дочекайтеся фахівців. Не публікуйте точні координати в чатах двору — це збирає цікавих.
Телефон біля самої міни краще не діставати: не тому, що «хвиля підірве», а тому, що увага й руки мають бути вільні для відходу. Коли вибухотехніки відпрацюють точку, це ще не гарантія всього кварталу. Запитуйте, що саме оглянули: проїзд, тротуар, двір, город.
| Ознака | ПФМ-1 | ПФМ-1С |
|---|---|---|
| Самознищення | Немає | Заявлено 1–40 годин, на практиці ненадійне |
| Як розрізнити | Без літери на крилі | Літера «С» на крилі |
| Що це значить для двору | Може лежати довго | Може вибухнути сама в будь-який момент |
Джерела: відкриті тактико-технічні описи ПФМ-1 / ПФМ-1С та роз’яснення поліції Херсонської області, 2024–2026.
Часті запитання
Чим пелюстки небезпечніші за інші міни для цивільних?
Розміром, маскуванням і порогом спрацювання. Їх легко не помітити й так само легко зачепити ногою, рукою чи колесом. Металу майже немає — побутовий пошук не рятує. Поранення розраховане на стопу й гомілку: людина часто лишається живою, але з важкою травмою, яка вимагає евакуації під обстрілом.
Чому розмінування з пелюстками триває довше?
Бо це не одна точка на карті, а розсип легких виробів по траві, листю й коліях, плюс ризик повторного скидання. Кожну міну шукають окремо, знищують на місці, після дощу й вітру ділянку часто треба проходити знову.
Коли можна повертатися, якщо в селі знаходили пелюстки?
Коли служби обстежили саме вашу адресу або маршрут, а не «село загалом», і немає свіжих попереджень про нове дистанційне мінування. У прибережній смузі Херсона й низці сіл правого берега такий момент може не настати місяцями: дрони літають далі. Поля, які ОВА вже рахує розмінованими для посівної, і двір біля води — різні черги.
Як зрозуміти, що територія навколо дому безпечна?
Лише за фактом роботи вибухотехніків і офіційним допуском. Ознаки «десь ходили люди» недостатньо. Після заїзду служб уточніть межі огляду: хвіртка, вигрібна яма, стежка до лічильника, сарай — окремі зони.
Чи можна самому визначити, що на ділянці є пелюстки?
Ні. Навіть фахівці з приладами витрачають на це години. Самостійний «огляд палицею» — типовий шлях до вибуху.
Для херсонців це означає просту побутову дисципліну, а не абстрактну «обережність». Перед виїздом на адресу відкрийте свіжі зведення поліції та МВА за сьогодні, не за минулий тиждень. Якщо у дворі лежить будь-який плаский пластиковий предмет незнайомої форми — ви вже не «перевіряєте хату», ви стоїте біля боєприпасу. Відійдіть, зателефонуйте 101, не пускайте дітей і собак. Повернення без обстеження двору, навіть на дві години «забрати документи», залишається лотереєю: міни пелюстки розраховані саме на такий крок.
