На початок 2025 року демограф Серджіо Делла Пергола оцінив «ядро» єврейського населення України в 30 600 осіб. Це п’ятнадцята громада світу за цим критерієм і вже не та спільнота, яку фіксували переписи ХХ століття. До повномасштабного вторгнення ті самі моделі давали 40–45 тисяч.
Останній офіційний зріз Державної служби статистики — Всеукраїнський перепис 2001 року: 103 591 людина назвала себе євреєм. Відтоді нового перепису не було. Усі пізніші цифри — оцінки, і вони розходяться залежно від того, кого саме рахують.
Нижче — документована динаміка: від довоєнної чисельності до сьогодні, з розкладом по регіонах, зокрема по Херсонщині, і з поясненням, чому в одних довідниках 30 тисяч, а в інших — у кілька разів більше.
Скільки євреїв жило в Україні до 1941 року?
На землях у сучасних кордонах України на середину 1941 року жило орієнтовно 2,5–2,7 мільйона євреїв. Це вже не «імперська» цифра одного перепису, а сума кількох територій, які тоді щойно звели докупи.
Перепис СРСР 1939 року зафіксував в Українській РСР 1 532 827 євреїв — майже 5% населення республіки. Після приєднання Галичини, Волині, Північної Буковини й частини Бессарабії у 1939–1940 роках, а також з урахуванням Криму, сукупна громада на території нинішньої держави зросла приблизно на мільйон. Дослідницькі огляди EHRI та оцінка на сучасних кордонах сходяться на діапазоні 2,5–2,7 мільйона.
Перепис Російської імперії 1897 року на українських губерніях давав близько 1,9 мільйона. Разом із Галичиною й Буковиною, які тоді належали Австро-Угорщині, єврейська присутність на цих землях була ще більшою. Великі громади стояли в Києві, Одесі, Харкові, Львові, Бердичеві. На півдні, у тому числі в Херсоні, євреї становили помітну частку міського населення ще з кінця XVIII століття.
Коротко. Точка відліку для всіх подальших порівнянь — не «кількасот тисяч», а понад два з половиною мільйони людей на території нинішньої України напередодні німецького нападу 1941 року.
Як змінилася кількість після Голокосту?
У 1941–1944 роках на території України було вбито орієнтовно 1,4–1,6 мільйона євреїв. Консенсусна робоча цифра в спеціалізованій літературі — близько 1,5 мільйона. Значна частина загинула не в таборах знищення, а в розстрілах поблизу міст і сіл.
На окупованих землях війну пережило близько 100 тисяч євреїв. Сотні тисяч встигли евакуюватися на схід СРСР; частина з них після 1944-го не повернулася. Перепис 1959 року вже показав в УРСР 840,3 тисячі євреїв — утричі менше, ніж перед війною, навіть з урахуванням тих, хто повернувся з евакуації.
Далі спрацювали не лише воєнні втрати. Радянські переписи фіксують рівномірне скорочення: 777,1 тисячі у 1970-му, 634,2 тисячі у 1979-му, 486,3 тисячі у 1989-му. Причини цього етапу інші: низька народжуваність, старіння, змішані шлюби й обмежена, а з кінця 1980-х — масова еміграція до Ізраїлю, США та Німеччини.
За 1989–2001 роки громада зменшилася майже вп’ятеро, до 103,6 тисячі. За цей період офіційно виїхало близько 450 тисяч громадян України «єврейською лінією» — не всі з них були «переписними» євреями, бо виїзд за Законом про повернення охоплює дітей, онуків і подружжя. Паралельно смертність у громаді стабільно перевищувала народжуваність.
Скільки євреїв в Україні зараз?
Станом на 2025–2026 роки «ядро» — люди, які самі вважають себе євреями, — оцінюють у 30–32 тисячі. Цифра 30 600 походить з огляду World Jewish Population 2025. Оцінка на 1 січня 2024-го була 32 000. Всесвітній єврейський конгрес у 2023 році називав близько 45 тисяч; це ближче до верхньої межі самоідентифікації, а не до вузького «ядра».
Число 30 600 можна розкласти. База — перепис 2001 року (близько 104 тисяч). Від неї віднімають еміграцію, природне скорочення й часткову втрату самоідентифікації в змішаних родинах. Лише до Ізраїлю у 2000–2023 роках прибуло близько 124 тисяч вихідців з України, з них 47,5 тисячі — євреї за ізраїльським обліком репатріантів. У 2022-му з України до Ізраїлю виїхало 14 656 репатріантів, з них 5813 євреїв; у 2023-му потік упав до 2080 осіб. Решту зміни дає виїзд до Європи й Північної Америки, а також те, що частина людей виїхала тимчасово й може повернутися. Саме війна з 2022 року зрізала оцінку ядра з 40–45 тисяч до близько 31 тисячі.
Ширші кола інші. «Населення з єврейськими батьками» для України на 2025 рік оцінюють приблизно в 47 тисяч, «розширену» громаду (разом із неєврейськими членами домогосподарств) — у 63 тисячі, коло за Законом про повернення — майже 80 тисяч. Окремі українські організації до великої війни говорили про 150–300 тисяч осіб єврейського походження; це вже не перепис і не «ядро», а максимальне коло предків.
| Рік | Чисельність | Що саме враховано |
|---|---|---|
| 1941 | 2,5–2,7 млн | Оцінка на сучасних кордонах України |
| 1959 | 840,3 тис. | Перепис СРСР, УРСР |
| 1989 | 486,3 тис. | Останній радянський перепис |
| 2001 | 103 591 | Всеукраїнський перепис, самоідентифікація |
| 2021–2022 | 40–45 тис. | Ядро до повномасштабної війни |
| 2025 | 30 600 | Ядро за оцінкою World Jewish Population |
Джерела: Державна служба статистики України (перепис 2001); радянські переписи 1959 і 1989; Sergio DellaPergola, World Jewish Population, 2024–2025.
Де в Україні концентрується єврейське населення?
Громада завжди була міською. У 2001 році 98,5% євреїв жили в містах. Найбільші осередки тоді були в Києві (17,9 тисячі), Дніпропетровській (13,7 тисячі), Одеській (13,3 тисячі) та Харківській (11,5 тисячі) областях. Частка понад 1% населення лишалася лише в окремих містах — Одесі та Могилеві-Подільському.
На Херсонщині перепис 2001 року зафіксував 1732 євреїв — 0,15% населення області. У самому Херсоні євреї становили близько 0,5% жителів міста. Це вже була тінь довоєнної й навіть післявоєнної громади: у 1959-му в місті рахували близько 9,5 тисячі євреїв.
Перед лютим 2022 року місцева громада оцінювала коло причетних у Херсоні орієнтовно в 10 тисяч — знову ж таки не «ядро перепису», а ширше коло сімей, які тримали зв’язок із синагогою та благодійними службами. Після окупації, обстрілів і прориву Каховської ГЕС у червні 2023-го в місті лишалося близько 600–700 осіб цієї спільноти; у 2025-му місцеві оцінки були близько 650. Центральна синагога 1899 року стоїть вище зони підтоплення й працювала як пункт допомоги.
Сьогодні організаційні центри — Київ, Дніпро, Одеса, частково Харків. Там діють синагоги, єврейські культурні центри, школи й служби опіки. На прифронтових територіях громада стиснулася до тих, хто не зміг або не схотів виїхати, і до волонтерського контуру навколо вцілілих будівель.
Чому цифри настільки розрізняються в різних джерелах?
Розбіжність не означає, що хтось обов’язково помиляється. Рахують різні множини людей.
- Ядро — ті, хто сам називає себе євреєм і не відносить себе до іншої етнічної групи. Це 30–32 тисячі у 2025 році.
- Розширене коло — ядро плюс члени сімей, які самі євреями себе не записують. Близько 63 тисяч.
- Закон про повернення — євреї, діти й онуки євреїв та їхнє подружжя. Майже 80 тисяч за моделлю 2025 року.
- Перепис 2001-го — добровільна відповідь в анкеті. Людина зі змішаного шлюбу могла записатися українцем.
Ці чотири лінійки не суперечать одна одній, якщо не змішувати їх в одному реченні. До того ж від 2001 року немає суцільного обліку. Частина людей виїхала «на місяць» і живе за кордоном третій рік; частина повернулася. Старіння зсуває баланс: смертність у малій і літній групі вища за народжуваність. Змішані шлюби, які в пізньорадянський період уже були масовими, зменшують частку тих, хто в наступному переписі знову напише «єврей».
Важливо. Порівнювати «2,7 мільйона у 1941-му» з «30 тисячами зараз» коректно лише як порядок величини. Перша цифра — оцінка населення на тодішніх і приєднаних територіях. Друга — модель самоідентифікації без нового перепису. Між ними лежать Голокост, еміграція 1970–1990-х, природне скорочення і війна 2022–2026 років.
Для культурного життя країни це означає не «зникнення теми», а зміну масштабу. Школи, синагоги й архіви тримаються на кількох великих містах і на зовнішній підтримці. Малі громади півдня, зокрема херсонська, залежать від того, чи лишаються в місті хоча б кількасот постійних мешканців і чи працює логістика допомоги.
Що це означає для херсонців
Етнічний склад області давно не той, що в підручнику про «багатонаціональний південь» 1950-х. Євреї на Херсонщині — мала міська група: півтори тисячі за останнім переписом, кількасот постійних після 2022-го. Для повсякденного життя міста це означає конкретні адреси, а не абстрактний «відсоток населення»: синагога як точка збору й гуманітарної видачі, облік людей похилого віку, які не виїхали, і ризик, що з від’їздом ще однієї хвилі зникне мін’ян і побутове обслуговування громади.
Якщо ви шукаєте родича або уточнюєте право на репатріацію, орієнтуйтеся не на газетну «загальну цифру по країні», а на документи: свідоцтва, архівний запис про національність батьків чи діда, підтвердження з громадської організації. Закон про повернення ширший за переписне «ядро»; переписне «ядро» вужче за сімейну пам’ять.
Що робити далі
Якщо вам потрібна перевірена цифра для роботи, школи чи матеріалу про місто — беріть пару: 103 591 за переписом 2001 року і 30 600 як ядро на 2025-й. Інші числа супроводжуйте формулюванням, кого саме враховано. На це досить одного вечора з відкритими підсумками Держстату.
Якщо ви з Херсона чи області і тримаєте зв’язок із громадою — уточніть актуальний список послуг у синагозі: гуманітарна видача, евакуація літніх людей, контакти на випадок обстрілу. Після 2023 року цей контур кілька разів змінювався; перевіряйте його перед тим, як планувати допомогу на тиждень уперед.
Якщо йдеться про виїзд за єврейською лінією — збір документів займає тижні або місяці, не дні: архівні довідки, переклади, черги в консульських службах. Паралельно варто зафіксувати місце зберігання сімейних паперів поза зоною підтоплення й постійних влучань.
Якщо ви пишете або цитуєте демографію в соцмережах — не ставте в один ряд «мільйони до війни» і «десятки тисяч зараз» без пояснення методики. Саме ця підміна народжує найгучніші, але найменш точні заголовки.
