Виноробня князя Трубецького — історичне шато у селищі Веселе Новокаховської громади, засноване в 1896 році на правих схилах Дніпра біля Козацького. Це не палац у самому Козацькому, а окремий виробничий комплекс на вул. Свиридова, 3: винзавод, підвали й виноградники. Станом на вересень 2026 року головна будівля шато зруйнована авіаударами, територія лишається небезпечною для відвідування.
Для херсонців це місце довго було не «пам’яткою з підручника», а конкретною поїздкою на півтори години від міста: дегустація, підвали, вид на водосховище. Після окупації 2022 року, обстрілів і ударів у лютому 2026-го питання вже інше — що фізично лишилось і чи варто взагалі їхати дивитися руїни.
Нижче — від типової поїздки «подивитися шато» до правил, як відрізняти маєток від виноробні, що було в царські й радянські роки, і що з цього випливає зараз для мешканців області та ВПО.
Типовий випадок виглядав так. Родина з Херсона планувала вихідний у Веселому: екскурсія вісьмома галереями льохів, кілька келихів рислінгу чи «Оксамиту України», ніч у готелі на десять номерів. Помилка була в тому, щоб вважати це місце завжди відкритим «як музей». Після 24 лютого 2022-го ворота зачинилися не через карантин, а через лінію фронту. Правильний шлях сьогодні інший: спочатку з’ясувати, чи є доступ і чи взагалі стоїть будівля, і лише потім говорити про реставрацію чи туризм.
Чим займалась виноробня в царські часи?
Перші виноградники в маєтку «Козацьке» заклали 1896 року. Ініціатор — князь Петро Миколайович Трубецький. Ділянки на дніпровському схилі допомагав обирати Лев Голіцин, відомий тоді кримський винороб. Переробку й підвали звели поруч, на хуторі, який пізніше оформився як Веселе: окремо від житлового палацу в Козацькому, збудованого близько 1909–1910 років.
Господарство орієнтували на столові вина європейських сортів — передусім рислінг рейнський і каберне совіньйон, також піно й совіньйон. Підвали розраховували приблизно на 180 тисяч відер. Уже 1900 року рислінг господарства отримав гран-прі на Всесвітній виставці в Парижі, 1902-го — відзнаку за найкраще виноградне столове вино. Для економіки тодішньої Херсонської губернії це було не «хобі маєтку», а товарний напрям: вино йшло на імперський ринок і далі в Європу.
Золоті роки тривали недовго. До 1917-го комплекс уже мав завод, льох і лози на схилі, але політичний злам обірвав приватну модель швидше, ніж клімат чи ринок.
Як історія виноробні переплелась із світовими війнами?
Після 1917 року землі й виробництво націоналізували. Маєток у Козацькому й винний комплекс у Веселому розвели адміністративно, але обидва перейшли державі. На базі заводу постав винрадгосп імені Леніна. Виробництво не зникло: у другій половині XX століття тут робили марочні «Оксамит України», «Перлину степу» і «Наддніпрянське». З 1949 року ці назви підприємство подавало як візитну картку українського вина; у рекламних матеріалах господарства згадували навіть поставки до британського двору — перевірити це незалежним архівом ми не змогли, тож лишаємо як твердження самого виробника.
Перша й Друга світові війни комплекс пережив як виробничу одиницю, хоч будівлі й лози зазнавали занепаду. У 1965-му під час розчищення старих входів до льохів знайшли ящик вина врожаю 1914 року — останнього князівського збору перед експропріацією. Після 1991-го підприємство стало приватним. У 2003–2011 роках провели реконструкцію: відновили шато, вісім галерей підвалів, запустили сухі вина за класичною схемою, висадили близько 200 га міжнародних сортів з італійських і французьких розсадників.
Повномасштабне вторгнення зайшло інакше, ніж попередні війни. 24 лютого 2022-го селище Веселе опинилося в окупації за кілька годин. Звільнили його 11 листопада 2022-го, після 260 днів. За цей час, за словами керівництва, вивезли колекцію, зокрема сім пляшок початку XX століття; зникло вино на витримці; постраждали лабораторія, готель і ресторан. Склад готової продукції в Гостомелі згорів: Суспільне Херсон писало про 32 тисячі пляшок. Виноградники не обробляли сезонами поспіль і, за повідомленнями підприємства, мінували.
Що залишилось від виноробні сьогодні?
Адреса лишилась та сама: селище Веселе, Бериславський район у старій адміністративній сітці, Новокаховська громада — у нинішній. Поруч — Козацьке й колишня чаша Каховського водосховища. Це важливо не плутати: палац Трубецького стояв у Козацькому, виноробня — у Веселому. Обидва населені пункти після деокупації довго були під обстрілом з лівого берега.
У квітні 2023-го господарство змінили назву на Stoic Winery: власники заявили, що шанують історію засновника, але не хочуть прив’язувати майбутнє бренду до російського князя. Виробництво з Веселого вивели. Частину вин випускали разом з одеською Chateau Pinot, пізніше згадували лінійку Dnipro Hills на потужностях в Одеській області. На історичну адресу команда не поверталась: після зими 2022–2023-го шато стояло майже на «нулі».
12 лютого 2026 року по комплексу завдали двох ударів авіабомбами ФАБ-500. Українські профільні видання, зокрема AgroNews, зафіксували повне руйнування історичного шато XIX століття та сусідніх приміщень під техніку. Сомельє господарства Олег Новосьолов описав наслідок коротко: те, що роками відновлювали, зруйновано вщент. Креслення будівель, за словами учасників винної спільноти, збереглися. Це не дорівнює відновленню на місці. Пам’ятка для огляду закрита. Їхати туди «просто подивитися» небезпечно: селище лишається в зоні ударів.
| Період | Хто господарював | Що працювало на місці |
|---|---|---|
| 1896–1917 | Маєток П. М. Трубецького | Виноградники, завод, льохи на ~180 тис. відер |
| 1917–1991 | Державний винрадгосп | Марочні вина, промислові площі лоз |
| 2003–лютий 2022 | Приватне шато / ПрАТ | Сухі вина, готель, музей, до 30 тис. відвідувачів на рік |
| 2023–2026 | Stoic Winery, виробництво поза Веселим | Територія під обстрілом; у лютому 2026-го шато зруйноване |
Джерела: Суспільне Херсон, AgroNews, матеріали підприємства, 2022–2026.
Чому ця пам’ятка важлива для Херсонщини?
Шато було рідкісним для України прикладом «від лози до пляшки» на одному історичному місці. Не замок для листівки, а господарство, яке понад століття тримало південний винний профіль області: схил до води, вапняки під суглинком, сорти, які потім повторили вже в 2000-х. Для локальної спадщини це той випадок, коли культура й економіка збігалися в одній точці на карті.
До правильного рішення початку 2000-х комплекс виглядав як занепалий радянський завод із дірявими підвалами. Після реконструкції 2003–2011 років з’явилися відремонтовані льохи, дегустаційні зали й туристичний маршрут — зміна сталася за рахунок приватних вкладень і повернення до менших площ лоз замість радянського валу. У лютому 2026-го цей шар знову зняли до руїни.
Важливість сьогодні вже не в келиху на терасі. Це маркер, за яким видно ціну прифронтової спадщини: будівля може пережити революцію й дві світові війни і не пережити прицільний удар, коли стоїть навпроти зайнятого берега. Для громади Веселого й Козацького виноробня була роботодавцем і точкою, куди їхали гості з Херсона й Нової Каховки. Для області — одним із небагатьох імен, які впізнавали за межами регіону.
Що означає це для херсонців?
Практичний висновок простий. Пам’ятка у Веселому зараз не екскурсійний об’єкт. Не плануйте самостійних виїздів «на руїни шато»: селище в смузі обстрілів, під’їзди можуть бути заміновані, будівля зруйнована. Якщо хочете підтримати спадщину грошима — дивіться офіційні канали Stoic Winery і купуйте вино, яке вже роблять поза лінією фронту, а не шукайте «оригінальний льох» на правому березі.
Перспектива повної реставрації на історичному місці залежить від безпеки берега, розмінування й окремих інвестицій. Публічного державного графіка відбудови шато станом на вересень 2026 року немає. Є збережені креслення і заява команди, що життя на цьому місці ще можливе — після того, як туди можна буде зайти без ризику. Музеєфікація руїн теж потребує доступу реставраторів, якого немає.
Як дізнатися більше без поїздки: архівні матеріали Суспільного, довоєнні описи маршруту Херсон — Нова Каховка — Веселе, фотопідбірки підприємства до 2022 року. Якщо маєте власні знімки інтер’єрів, етикеток чи підвалів — їх варто передати місцевим архівам і музеям, бо фізичний комплекс уже не є носієм тієї колекції. Сім князівських пляшок і більшість фонду з 1958 року з місця зникли ще 2022-го.
Уявімо не романтичний «замок над Дніпром», а календар. До війни рік шато міг прийняти до 30 тисяч гостей; реконструкція 2000-х розтягнулась на вісім сезонів; окупація тривала 260 днів; від деокупації до знищення головної будівлі минуло понад три роки. Якщо берег знову стане доступним, навіть за наявності креслень ідеться не про «сезон ремонту», а про роки: спочатку сапери, потім обстеження мурів, лише тоді — рішення, що саме відбудовувати — виробництво, музей чи обидва.
Для вас як для жителя Херсона чи ВПО з області це означає одне: виноробня князя Трубецького лишається частиною локальної історії, але не пунктом у суботньому маршруті. Зберігати її зараз — це фіксувати факти, не плутати Веселе з Козацьким і не підставляти себе на дорозі до зруйнованого шато.
