16 квітня 1863 року в маєтку Асканія-Нова народився Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн — засновник Асканії Нової як заповідної території. У 1898 році він вивів із господарського обігу ділянки типчаково-ковилового степу площею 500 і 120 десятин і оголосив їх заповідними «на вічні часи». Десятина — історична міра землі, близько 1,09 гектара: ідеться приблизно про 545 і 131 гектар цілини, яку більше не орали й не випасали як товарну отару.
Для Херсонщини це не бічна сторінка з підручника про «баронів і овець». Це історія про те, як рішення однієї родини зберегти степ стало ядром установи площею 33 307,6 гектара — найбільшого степового заповідника Європи. Ім’я засновника заповідник носить з 1994 року за постановою Кабінету Міністрів України № 213.
Нижче ми розкладаємо, хто був Фальц-Фейн, як працював його механізм охорони природи і що з цієї спадщини лишається для вас сьогодні — коли територія з 24 лютого 2022 року перебуває під окупаційним контролем, а українська наукова команда працює вже поза історичними межами маєтку.
Звідки Фальц-Фейн узявся на Херсонщині
Фрідріх Едуардович народився не «приїжджим меценатом», а в самій Асканії-Новій, тоді Дніпровського повіту Таврійської губернії. Він був старшим із семи дітей почесного мирового судді Едуарда Івановича Фальц-Фейна та Софії Богданівни (у дівоцтві Кнауф), відомої як ініціаторка порту Хорли на узбережжі.
Родина — нащадки німецьких колоністів півдня України. У 1856 році дід, Фрідріх Фейн, викупив у герцогів Ангальт-Дессауських занедбану колонію Асканія-Нова, засновану ще в першій третині XIX століття династією Асканіїв. Зять Фейна Йоганн Фальц отримав дозвіл носити подвійне прізвище Фальц-Фейн; саме його успадкували діти й онуки. Господарство трималося на тонкорунному вівчарстві: прибуток із вовни пізніше фінансував заповідник, а не навпаки.
Шлях до науки був типовим для освіченого землевласника того часу і водночас нетиповим за змістом. Після гімназії в Херсоні Фальц-Фейн коротко навчався в Новоросійському університеті в Одесі, а 1882 року перейшов до Дерптського університету (нині Тарту, Естонія), де вивчав природничі дисципліни й ветеринарію. Закінчив курс 1889 року. Під час канікул об’їжджав зоопарки й ботанічні сади Європи: дивився не на «рідкість для вітрини», а на умови утримання й акліматизації.
Батько помер 1883 року. Повноправним господарем Асканії-Нової Фрідріх став у середині 1890-х, після смерті вітчима Густава Фальц-Фейна. Титул барона родина отримала лише 1915 року — після візиту імператора Миколи II у 1914-му. Доти він був великим землевласником і натуралістом, а не «бароном із легенди».
Як він створив заповідник Асканія-Нова
Механізм був простіший, ніж здається з туристичних буклетів. Фальц-Фейн не «перетворив степ на парк розваг». Він розділив маєток на зони з різними правилами: товарне вівчарство давало гроші; дендропарк і зоопарк були дослідницькими майданчиками; окремі ділянки цілини виводилися з будь-якого господарського використання.
Перший крок був дрібним. За однією з перевірених версій, за успішні вступні іспити до гімназії 11-річний Фрідріх отримав від батька вольєр для співочих птахів площею близько 9 м² — звідси іноді помилково рахують «заснування зоопарку» від 1874 року. У 1883-му він обгородив 8 десятин степу біля панського двору. Після університету, 1889 року, спробував захистити цілину в урочищі Кролі. Ділянка виявилася слабкою: нею раніше проходив чумацький шлях, тож степ уже був порушений.
До і після рішення 1898 року картина різнилася саме масштабом охорони. Доти заповідність була фрагментом біля садиби й невдалою спробою в Кролях. Після поради ботаніка Йосипа Пачоського Фальц-Фейн заклав нові ділянки — 500 і 120 десятин — і саме цей рік офіційно вважають датою створення заповідника. За рахунок чого змінилось: ділянки вивели з обігу повністю, а не «на сезон»; навколо них з’явилося зонування; зоопарк і ботанічний сад працювали окремо від ядра цілини.
Гроші йшли з овець. Практично весь річний прибуток від продажу вовни — 20–40 тисяч рублів — він спрямовував на заповідник. За ці кошти проклали водогін, телеграф, телефон, електрику, звели пошту й лікарню, зібрали бібліотеку. Артезіанські свердловини глибиною до 70 метрів дали воду для зрошуваного дендропарку: у степу з’явилися дерева, які без штучного поливу тут не тримаються.
Мета була подвійна. Перша — зберегти еталон південноукраїнського степу з місцевою фауною. Друга — акліматизувати види з інших континентів у напіввільних умовах: не в тісній клітці, а на випасі й у просторих вольєрах. Сайгаків він натуралізував 1887 року, козуль — 1889-го, байбаків — 1894-го. Це був дослідницький режим, а не виставка екзотики.
Чим був важливий його науковий внесок
Науковий внесок Фальц-Фейна часто зводять до «привіз коня Пржевальського». Це лише один рядок у довгій практиці. Він був дійсним і почесним членом природознавчих товариств: Дерптського з 1882 року, Французького національного з 1888-го, Московського з 1894-го. Це означало обмін даними, а не салонне членство.
На межі XIX–XX століть у Асканії-Новій утримували 58 видів ссавців і сотні видів птахів, разом близько двох тисяч особин. Енциклопедія сучасної України фіксує окремі результати розмноження: першим у тодішній імперії й другим у Європі він отримав пташенят африканського страуса (1895), нанду (1898) і ему (1916). Зубрів із Біловезької пущі завезли 1902 року. Коня Пржевальського доставили з Монголії 1899 року за сприяння мандрівника Петра Козлова; приплід ЕСУ датує 1904 роком. Пізніше асканійське стадо стало одним із джерел, через які вид зберігся в неволі після зникнення в дикій природі в 1960-х.
Окремий напрям — орнітологія. Ще на початку 1890-х він почав кільцювати птахів. За поширеним у краєзнавчих матеріалах епізодом, птаха з його кільцем пізніше зловили в Судані: це була рання для регіону фіксація далекого прольоту. Від 1902 року степи Асканії систематично описував Пачоський. 1898 року з’явився природничий музей — не сувенірна кімната, а зібрання для обліку видів.
| Рік | Подія | Масштаб або наслідок |
|---|---|---|
| 1856 | Фрідріх Фейн купує колонію Асканія-Нова | Велике вівчарське господарство замість збиткової герцогської колонії |
| 16 квітня 1863 | Народження Фрідріха Едуардовича | Маєток Асканія-Нова, Дніпровський повіт |
| 1889–1898 | Від пробної цілини до заповідних ділянок | Спершу урочище Кролі, потім 500 і 120 десятин |
| 1899–1904 | Кінь Пржевальського | Завезення з Монголії й перший приплід у неволі |
| 1 квітня 1919 / 8 лютого 1921 | Державний статус після націоналізації | Народний заповідний парк, потім Державний степовий заповідник |
| 1984 / 1994 | Біосферний резерват ЮНЕСКО й ім’я засновника | Сучасна площа 33 307,6 га, з них ядро 11 054 га |
Джерела: Енциклопедія сучасної України; офіційний сайт Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна; постанова КМУ № 213 від 2 квітня 1994 року; дані програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (статус від 1984 року).
Офіційний сайт заповідника формулює його пріоритет так: до 1898 року в Асканії вже склалася структура, близька до тієї, яку ЮНЕСКО лише 1972 року опише як біосферний резерват — ядро недоторканої екосистеми, буфер і зона господарського використання. Для читача це означає просте правило: цінність не в клітці з табличкою, а в тому, що шматок степу лишили працювати як степ.
Що стало з Асканією-Новою після його смерті
На початку 1917 року Фальц-Фейн залишив маєток, 1918-го виїхав до Німеччини. 2 серпня 1920 року він помер у санаторії Бад-Кіссінген у віці 57 років; похований у Берліні на Старому цвинтарі Дванадцяти апостолів. Мати, Софія Богданівна, 1919 року була розстріляна на родинних землях. Садибу й колекції в роки війни й зміни влад грабували: корми, тварин, бібліотеку розтягували різні збройні групи.
Від результату залежали два фактори. Перший — чи визнає нова влада наукову цінність приватного заповідника, а не лише «поміщицьке добро». Другий — чи залишиться на місці персонал, здатний годувати тварин і не орати цілину. 1 квітня 1919 року колишній маєток оголосили народним заповідним парком у межах, які визначив сам Фальц-Фейн. 8 лютого 1921 року Раднарком УСРР затвердив Державний степовий заповідник: зберігати й вивчати цілину, акліматизувати види.
Далі статус кілька разів змінювали. У 1930-х установу перетворили на науково-дослідний інститут гібридизації та акліматизації: заповідне ядро формально лишалося, але пріоритет змістився на селекцію «корисних» тварин. Частина співробітників у ті роки була репресована. Після Другої світової війни роботу відновлювали знову. У 1983–1984 роках Асканія-Нова отримала статус біосферного заповідника й увійшла до мережі ЮНЕСКО. За даними установи, площа зоопарку зросла від близько 100 гектарів за часів засновника до напіввільного утримання на тисячах гектарів, дендропарк — з 28 до 167 гектарів, заповідний степ — від сотень гектарів до 11 054.
З 24 лютого 2022 року територія під окупацією. До війни заповідник щороку приймав близько 140 тисяч відвідувачів. Українська адміністрація після березня 2023-го втратила фактичний контроль над садибою. Відкриті оцінки керівництва установи й профільних видань фіксують пожежі на тисячах гектарів степу, втрати тварин і спроби вивозу частини колекції. Науковий колектив працює на підконтрольній Україні території, зберігає журнал і дослідницькі програми. Це вже не «екскурсія вихідного дня», а питання, чи вдасться після деокупації звірити ядро цілини з тим еталоном, який заклали 1898 року.
Що це означає для херсонців
Спадщина Фальц-Фейна для області — не портрет у школі й не слоган для сувеніра. Це конкретний актив: найбільший у Європі масив неораного типчаково-ковилового степу, дендропарк на штучному зрошенні, зоопарк із напіввільним утриманням копитних і статус біосферного резервату. Поки територія закрита, ви не можете перевірити стан степу на власні очі. Можете перевірити інше: чи не підміняють історію засновника байкою про «зоопарк у степу».
На практиці це три критерії. Перший: Асканія-Нова — науково-дослідна установа НААН, а не парк атракціонів; екскурсії до 2022 року були наслідком охорони, а не її метою. Другий: ім’я Фальц-Фейна в назві з 1994 року — юридичний факт, а не жест ввічливості. Третій: відновлення після деокупації варто міряти не кількістю вольєрів, а площею й складом цілинного ядра 11 054 гектари.
- Не плутайте засновника з дідом Фрідріхом Фейном. Дід купив землю й розкрутив вівчарство; онук вивів степ з обігу й зібрав наукову колекцію.
- Не ставте дату заснування на 1874 рік лише через дитячий вольєр. Офіційна точка відліку заповідника — 1898 рік і ділянки 500 і 120 десятин.
- Не зводьте біографію до одного коня. Сайгак, страус, зубр, кільцювання птахів і режим повної охорони комплексу були частиною тієї самої системи.
Ці три помилки живуть у коротких довідках, бо зручніші за механізм. Механізм інший: прибуток із вовни оплачував охорону цілини; охорона цілини дала еталон екосистеми; еталон через 126 років лишається причиною, чому Асканія-Нова є в міжнародних реєстрах, а не лише в сімейній пам’яті колоністів.
Практичне правило для нас як редакції й для вас як читачів таке: говорити про Фальц-Фейна варто як про людину, яка змінила землекористування на конкретній площі, а не як про символ. Чесне застереження: частина побутових деталей — сума вольєра 1874 року, точний маршрут еміграції 1918–1919 років, повний перелік втрат тварин після 2022-го — у джерелах розходиться або не зведена в один відкритий реєстр. Там, де цифри не зходяться, ми лишаємо консенсусну дату й не домальовуємо сцену.
